Древослів

Словник Української Мови

відпалювальник

[ʋidpɑljuʋɑlʲnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    (техн.) Пристрій або інструмент для відпалювання (видалення забарвлення, оксидів тощо) поверхні металу шляхом нагрівання.

  2. (Техніка) –

    (спец.) Фахівець, який займається відпалюванням (термічною обробкою) металевих виробів або деталей.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відпалювальник, р. відпалювальника, д. відпалювальникові, з. відпалювальника, о. відпалювальником, м. відпалювальникові, к. відпалювальнику

Більше записів