відособлення

[ʋidosoblɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова «відособити» — відокремлення, відділення когось або чогось від загального цілого, надання самостійності, ізоляція.

  2. (Психологія) –

    Стан за значенням дієслова «відособитися» — існування окремо, ізольовано від інших; обособленість, ізольованість.

  3. (Лінгвістика) –

    (У лінгвістиці) Синтаксичне явище, коли компонент речення (зворот, слово) інтонаційно та за змістом виділяється, набуваючи граматичної самостійності та відокремленості від інших членів речення.

  4. (Соціологія) –

    (У суспільних науках) Процес або результат відокремлення, виділення певної частини соціальної, економічної чи політичної системи.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відособлення, р. відособлення, д. відособленню, з. відособлення, о. відособленням, м. відособленні, к. відособлення

Більше записів