Значення
- (Психологія) –
Властивість або стан того, що відособлено; відокремленість, ізольованість від чогось іншого.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: семантико-синтаксична відокремленість другорядного члена речення або частини складного речення для надання їм самостійності та логічного виділення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відособленість, р. відособленості, д. відособленості, з. відособленість, о. відособленістю, м. відособленості, к. відособленосте