Значення
- (Біологія) –
Властивість об’єкта, системи або ресурсу відновлюватися після порушення, пошкодження або виснаження до попереднього або придатного для функціонування стану.
- (Техніка) –
У техніці та екології — характеристика джерел енергії або ресурсів, які здатні природним шляхом відновлюватися в процесі експлуатації (наприклад, сонячна енергія, вітер, біомаса).
- (Техніка) –
У системному аналізі та кібернетиці — здатність системи повертатися до стабільного стану після зовнішніх або внутрішніх збурень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відновлюваність, р. відновлюваності, д. відновлюваності, з. відновлюваність, о. відновлюваністю, м. відновлюваності, к. відновлюваносте