Значення
- (Філософія) –
Філософська категорія, що характеризує властивість об’єкта існувати та проявляти свої якості лише у зв’язку з іншими об’єктами, у залежності від них; протилежне — абсолютність.
- (Фізика) –
(як власна назва, зазвичай з великої літери) Фундаментальна фізична теорія, що описує просторово-часові відношення за відсутності гравітаційних полів (спеціальна теорія відносності) або з їх врахуванням (загальна теорія відносності), розроблена Альбертом Ейнштейном.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відносність, р. відносності, д. відносності, з. відносність, о. відносністю, м. відносності, к. відносносте