відмичка

[ʋidmɪt͡ʃkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Невеликий металевий інструмент зі зігнутим або загнутим кінцем, що використовується для відкривання замка без ключа, зазвичай у поєднанні з іншим подібним інструментом (напр., “крючком” або “натяжником”).

  2. (Лінгвістика) –

    Переносно: засіб, спосіб для досягнення чого-небудь, розв’язання проблеми або отримання доступу до чогось закритого, закритого.

  3. (Техніка) –

    Технічний пристрій у вигляді стрижня, гачка тощо, призначений для відмикання, відкривання чого-небудь (наприклад, люка, клапана).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відмичка, р. відмички, д. відмичці, з. відмичку, о. відмичкою, м. відмичці, к. відмичко

Більше записів