відлуння

[ʋidlunnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Фізика) –

    Фізичне явище, коли звук, відбиваючись від перешкод (наприклад, скель, стін, гір), повертається до слухача з деякою затримкою, що створює ефект повторення.

  2. (Лінгвістика) –

    Переносне значення: відгук, наслідок, реакція на якусь подію, вчинок або висловлювання, що триває або проявляється пізніше.

  3. (Фізика) –

    У техніці та акустиці: повторення звукової хвилі, що сприймається окремо від первинного сигналу через його відбиття.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відлуння, р. відлуння, д. відлунню, з. відлуння, о. відлунням, м. відлунні, к. відлуння

Більше записів