відкрутка

[ʋidkrutkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Дія за значенням дієслова “відкрутити”; обертання рухомої частини чогось (наприклад, гвинта, гайки, кришки) у бік, протилежний до закручування, з метою її зняття або послаблення кріплення.

  2. (Техніка) –

    Розмовна назва інструменту (звичайно гайкового ключа), призначеного для відкручування гайок, болтів, вентилів тощо.

  3. (Техніка) –

    У техніці, зокрема в нафтогазовій промисловості — операція з’єднання або роз’єднання різьбових частин бурильних, обсадних та інших труб за допомогою механізованого ключа.

  4. (Юриспруденція) –

    Розмовне, часто іронічне або несхвальне позначення некоректного, незаконного способу вирішення питання, отримання чогось шляхом обходу правил, давання хабаря тощо (наприклад, “відкрутка справи”, “відкрутка показників”).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відкрутка, р. відкрутки, д. відкрутці, з. відкрутку, о. відкруткою, м. відкрутці, к. відкрутко

Більше записів