Значення
- (Психологія) –
Властивість або стан того, що відірване, ізольоване від чогось, позбавлене зв’язку з чимось; ізольованість, відокремленість.
- (Філософія) –
Відсутність реального зв’язку з життям, практикою; абстрактність, неконкретність.
- (Психологія) –
Психологічний стан почуття самотності, емоційної ізоляції від оточення або відчуття втрати зв’язку з реальністю.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. відірваність, р. відірваності, д. відірваності, з. відірваність, о. відірваністю, м. відірваності, к. відірваносте