відбитка

[ʋidbɪtkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Відтиск, слід, що залишається на поверхні після контакту з чим-небудь; результат механічного відбивання форми або рельєфу (наприклад, відбиток пальця, відбиток печатки).

  2. (Техніка) –

    У поліграфії: окремий відбитий на папері примірник тексту чи зображення з друкарської форми; аркуш, що виходить з друкарської машини після одного циклу друку.

  3. (Інформаційні технології) –

    У комп’ютерній техніці та інформатиці: копія даних, створена для резервного збереження (бекап); також може означати точну копію стану системи або носія інформації.

  4. (Лінгвістика) –

    У переносному значенні: помітний слід, наслідок, відображення чого-небудь (наприклад, відбиток подій у пам’яті).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відбиток, р. відбитка, д. відбиткові, з. відбиток, о. відбитком, м. відбиткові, к. відбитку

Більше записів