Древослів

Словник Української Мови

відбільник

[ʋidbilʲnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    (техн.) Пристрій або елемент системи, призначений для відбивання світла, звуку, радіохвиль тощо; рефлектор.

  2. (Фізика) –

    (розм.) Те саме, що відблиск — слабке, відбите світло; сяйво, відсвіт.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. відбільник, р. відбільника, д. відбільникові, з. відбільник, о. відбільником, м. відбільникові, к. відбільнику

Більше записів