вестонник

1. Застаріла назва для людини, яка приносить вісті, повідомлення; вісник, посланець.

2. У давній Русі — назва церковної служби, що відправлялася в ніч перед великими святами (наприклад, перед Різдвом або Богоявленням), під час якої читалися уривки з Євангелія (так звані “вісті” — благовістя).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |