весталка

[ʋɛstɑlkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    У Стародавньому Римі — жриця богині Вести, яка зобов’язана була дотримуватися цноти та стежити за священним вогнем у храмі.

  2. (Література) –

    Переносно — цнотлива, строгої поведінки дівчина чи жінка; також узагальнено — людина, присвячена служінню високій ідеї чи справі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. весталка, р. весталки, д. весталці, з. весталку, о. весталкою, м. весталці, к. весталко

Більше записів