весталка

1. У Стародавньому Римі — жриця богині Вести, яка зобов’язана була дотримуватися цноти та стежити за священним вогнем у храмі.

2. Переносно — цнотлива, строгої поведінки дівчина чи жінка; також узагальнено — людина, присвячена служінню високій ідеї чи справі.

Приклади вживання

Приклад 1:
… Вона — золота Цибулинка з маминого городу, вона — золота весталка з Храму Таємниці Буття. Заходять до хати.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |