веселка

1. Оптичне атмосферне явище у вигляді дуги або кола з послідовним переходом кольорів спектра (червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий), що виникає внаслідок заломлення та відбиття сонячного світла в краплях води під час дощу або в водяному пилу.

2. Розмовна назва квітки іриса або півника (Iris), що походить від схожості її забарвлення з кольорами природної веселки.

3. Переносно: про щось яскраве, барвисте, що своєю різнокольоровістю нагадує це атмосферне явище.

Приклади:

Приклад 1:
Мури подавалися один д одному, світила сходилися всі докупи і грали барвою, як веселка. Замкнули мужика, аби його добре оглянути, бо він з дуже далеких країв сюда завандрував.
— Зеров Микола, “Камена”

Приклад 2:
Кінець потопу: веселка й мир є кифа, на ній він сів. Inveni portum kaepham.
— Тютюнник Григорій, “Вир”