1. Процес перевірки, підтвердження достовірності, точності або відповідності чого-небудь установленим критеріям, нормам або вимогам; установлення істинності певних даних, фактів чи тверджень.
2. У логіці та філософії науки — процедура емпіричного підтвердження наукових тверджень шляхом їх зіставлення з результатами спостережень або експериментів.
3. У міжнародному праві та політиці — комплекс заходів, спостереження та технічного контролю для перевірки виконання державами угод, договорів (наприклад, про роззброєння або нерозповсюдження зброї).
4. У техніці, інформаційних технологіях — процес перевірки відповідності продукту, системи або компонента заданим технічним вимогам, специфікаціям або стандартам на певному етапі розробки.