вертій

1. (діал.) Те саме, що вертун — невеликий металевий чи дерев’яний стрижень, загострений з одного кінця, що використовується для обертання (вертіння) шнура чи мотузки при виготовленні вірьовок.

2. (перен., розм., заст.) Людина непостійна, легковажна, яка часто змінює свої рішення, погляди або прихильності; той, хто “вертиться” як дзиґа.

Приклади:

Приклад 1:
Думав: певне, вертій на зразок сільських юристів. До мене він теж поставився зразу, віри не доймаючи: репутація невпокійного учителя, що про неї якось він уже довідався, викликала у його рішучу собі догану.
— Невідомий автор