вершинка

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “вершина” — невелика вершина, верхівка чогось (гори, дерева тощо).

2. Верхня, найтонша частина рослини (пагона, стебла), що ще не одерв’яніла; верхівка.

3. У математиці (геометрії) — точка перетину сторін кута або точка, протилежна основі у фігурі (наприклад, у трикутнику).

4. Переносно — найвищий ступінь розвитку, найкращий момент у чомусь; апоґей, зеніт.

Приклади:

Приклад 1:
На цитриновій латочці неба вечірнього, на латочці, розграфленій млиновим решетом, ген за ліловими дахами гойдається суха вершинка якогось деревця. Вона вібрує, нахилювана вітром все в один бік, тремтить на холодному, цитриновому екрані, опирається з усієї сили, змагається.
— Невідомий автор