вершнюк

[ʋɛrʃnjuk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Прізвище українського походження, що походить від слова «верх» або «вершник».

  2. (Лінгвістика) –

    (у спеціальному контексті) Може вживатися як власна назва для позначення певного об’єкта, явища або персонажа (наприклад, у літературі, мистецтві, як назва бренду тощо).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вершнюк, р. вершнюк, д. вершнюк, з. вершнюк, о. вершнюк, м. вершнюк, к. вершнюк

Більше записів