Древослів

Словник Української Мови

вершій

[ʋɛrʃij] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    (заст.) Вершник, кінний воїн, лицар; той, хто їде верхи або вправно їздить верхи.

  2. (Історія) –

    (іст.) Назва одного з вищих військово-адміністративних чинів у Запорозькій Січі, який обіймав начальник кінноти (вершницького війська).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вершій, р. вершія, д. вершієві, з. вершія, о. вершієм, м. вершієві, к. вершію

Більше записів