1. Верхівка гори, пагорба або будь-якої височини; вершина.
2. Верхній, найвищий щабель чогось; верхівка, вершина (наприклад, соціальної ієрархії).
3. Рідкісне. Те саме, що вершник — той, хто їде верхи; верхівець.
Словник Української
Буква
1. Верхівка гори, пагорба або будь-якої височини; вершина.
2. Верхній, найвищий щабель чогось; верхівка, вершина (наприклад, соціальної ієрархії).
3. Рідкісне. Те саме, що вершник — той, хто їде верхи; верхівець.