верлань

1. Власна назва українського соціолекту (жаргону), що виник у 1970-х роках у Львові серед місцевої молоді та субкультурних угруповань; характеризується специфічною лексикою, утвореною шляхом перестановки складів у слові (верла́н — від “ландвер”, одного з перших перетворених слів), а також запозиченнями, каламбурами та внутрішніми неологізмами.

2. Загальна назва для будь-якого подібного штучного молодіжного жаргону або таємної мови, побудованої за принципом перестановки складів (наприклад, “ке́пірь” — “перік”, “шко́да” — “дашко”).

Приклади:

Приклад 1:
Троянець Геленор одважний І, як буряк, червоний Лик, Горлань, верлань, кулачник страшний І щирий кундель-степовик. Сим двом безділля – всяке горе, Здавалось по коліна море, Потіха ж – голови зривать.
— Самчук Улас, “Марія”