1. Найвища, першочергова влада або панування в державі, суспільстві, організації; принцип, за яким певна інституція (наприклад, парламент, закон) має найвищий статус і не може бути скасована іншою внутрішньою структурою.
2. Стан, положення того, що є найвищим, головним, панівним у певній сфері, системі відносин або в ієрархії.