верхня
[ʋɛrxnjɑ] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Лінгвістика) –
Яка знаходиться вище за інші або розташована у верхній частині чогось; протилежне до “нижня”.
- (Географія) –
У складних власних назвах (географічних об’єктів, установ тощо) — частина, що вказує на розташування у верхній течії річки, у гірській місцевості або на півночі, а також на вищий статус або порядковий номер (наприклад, Верхня Терса, Верхня Рада).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. верхня, р. верхньої, д. верхній, з. верхню, о. верхньою, м. верхній