верхня

1. Яка знаходиться вище за інші або розташована у верхній частині чогось; протилежне до “нижня”.

2. У складних власних назвах (географічних об’єктів, установ тощо) — частина, що вказує на розташування у верхній течії річки, у гірській місцевості або на півночі, а також на вищий статус або порядковий номер (наприклад, Верхня Терса, Верхня Рада).

Приклади вживання слова

верхня

Приклад 1:
Не розплющилася камера лише тому, що єгипетські будівельники завбачливо помістили над нею п’ять розвантажувальних порожнин, верхня з яких має фальшиве перекриття з велетенських кам’яних брил *. Піраміду старанно проектували.
— Невідомий автор

Приклад 2:
Оскільки верхня та нижня грані клина не паралельні між собою, то промені 1′ і 1′′ та 2′ і 2 ′′ перетинаються поблизу поверхні клина. Лінія перетину всіх пр о- менів 21BB проходить через вершину кл и- на O. Отже, смуги однакової товщини л о- калізовані поблизу поверхні клина.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
У прохідному світлі буде доповняльна картина – центральне світле коло, наступне кільце темне і т. д. Нехай d – товщина повітряного ша- ру на відстані r від точки M. Оптична рі з- ниця ходу Δ між променем, який відбився від межі поділу повітряний шар – скляна пластина, і променем, який зазнав частк о- вого відбивання на межі поділу опукла п о- верхня лінзи – повітряний шар, дорівнює 2dn2 0λ±=∆ , де додаток 2 0λ± враховує втрату півхвилі при відбиванні світла. Якщо лінза і пла с- тина виготовлені зі скла, показник зало м- лення якого n, а шар між ними повітряний ( )1n0 = , то 2 0λ буде зі знаком „+”.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”