Значення
- (Географія) –
(діал.) Зменшувально-пестлива форма іменника «верх» у значенні найвища частина чогось, верхівка, маківка (наприклад, гори, дерева).
- (Геологія) –
(діал.) Невеликий пагорб, горбок, височинка.
- (Лінгвістика) –
(перен., діал.) Вершина, кульмінаційний момент, пік якоїсь діяльності або стану.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. верчик, р. верчика, д. верчикові, з. верчик, о. верчиком, м. верчикові, к. верчику