вербичка

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “верба” — невелика верба, молода вербова рослина або гілочка верби.

2. Розмовна назва деяких рослин родини вербових, зокрема верби козячої (Salix caprea) та інших видів невеликих верб.

3. Власна назва географічних об’єктів (гір, урочищ, річок, населених пунктів), поширена в Україні, наприклад, село Вербичка в Черкаській області.

4. У переносному значенні — струнка, витончена дівчина або жінка (поетичне, заст.).

Приклади вживання

Приклад 1:
Згадувалися Тичинині слова зі збірки «Чернігів», написані саме про ці місця: «Де хилилась вербичка в полі, там тепер паротягове депо». Якась там вербичка, може, й хилилась, а от паротягове депо лежало в руїнах.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |