Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, завербована для роботи в певній організації або для участі в якійсь справі, особливо в умовах, що мають ознаки примусу, обману або таємності.
- (Юриспруденція) –
У контексті збройних конфліктів — особа, яка була навербована (часто незаконно або обманом) для участі у військових діях на стороні противника, зокрема громадянин України, завербований російськими силовими структурами для участі в агресії проти України.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вербуванець, р. вербуванця, д. вербуванцеві, з. вербуванця, о. вербуванцем, м. вербуванцеві, к. вербуванцю