1. Властивий вепрю, характерний для вепра; такий, що належить вепрю.
2. Призначений для полювання на вепрів або пов’язаний з таким полюванням (наприклад, про вепрячі списи, обладунки).
3. Зроблений зі шкури, щетини, кісток вепра.
вепрячий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Григорій збагнув, що це і є отой сікач — отаман вепрячий, що про них розповідають страшні речі. Тут лише він пошкодував, що опинився отак з дробовиком, а не з гвинтівкою.
— Невідомий автор
Частина мови: прикметник () |