вентиль

Значення

1. (Техніка) –

   Пристрій для регулювання, відкривання та закривання потоку рідини, газу, пари або сипкого матеріалу в трубах, резервуарах тощо, що діє, як правило, шляхом підйому, повороту або зміщення запірного або регулювального елемента всередині нього.

2. (Техніка) –

   Електронний прилад з двома електродами (анодом і катодом), що має односторонню провідність і використовується для випрямлення електричного струму, детектування коливань тощо; напівпровідниковий діод або кенотрон.

3. (Техніка) –

   У техніці зв’язку: ключовий пристрій, що відкриває або закриває шлях для проходження електричних сигналів.

4. (Мистецтво) –

   У музиці: механізм у деяких духових інструментах (наприклад, валторні, саксгорні) у вигляді клапана, що тимчасово змінює довжину повітряного стовпа всередині, дозволяючи отримувати хроматичні звуки.

Правопис та відмінювання