1. (вживається переважно в Галичині) Дуже, надзвичайно, у значній мірі; вельми, дуже сильно.
2. (заст.) Велично, величаво, з почуттям власної гідності та ваги.
величко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Козацькі літописці Самовидець і Григорій Граб’янка не описують згаданої вище події, а от Самійло Величко наводить: «…поляки, ввійшовши в Україну, без жодного пошанівку сплюндрували дощенту вогнем і мечем Немирів, Кальник і Бушу з людьми, які там були…»[2] Буша стала ще однією трагічною сторінкою в історії України, адже в містечку, як, проте, і в багатьох інших подільських, урядові війська Речі Посполитої практично знищили все православне населення. Про славних оборонців Буші складено чимало народних переказів і дум, у примітці до твору М. Старицький зауважив: «По Костомарову, Орися, героїня Буші, була Завістного жінкою, а по інших джерелах — дочкою.
— Невідомий автор
Частина мови: прислівник () |