Значення
- (Філософія) –
Властивість або стан того, що величаве; велич, поважність, гідність, що викликає захоплення або повагу.
- (Історія) –
(переносно) Високе, піднесене становище, могутність, слава (про особу, державу тощо).
- (Лінгвістика) –
(переносно) Про що-небудь дуже велике за розмірами, що вражає своїми масштабами; монументальність, грандіозність.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. величавість, р. величавості, д. величавості, з. величавість, о. величавістю, м. величавості, к. величавосте