величання

[ʋɛlɪt͡ʃɑnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “величати” — висловлювання пошани, поваги, захоплення кимось або чимось; прославляння, вихваляння.

  2. (Література) –

    Урочиста, хвалебна пісня на честь когось або чогось, що виконується здебільшого під час народних обрядів (наприклад, колядок, щедрівок, веснянок).

  3. (Релігія) –

    У церковній практиці: короткий хвалебний спів на честь свят, ікон або святих, що є частиною акафіста або інших богослужбових текстів.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. величання, р. величання, д. величанню, з. величання, о. величанням, м. величанні, к. величання

Більше записів