Словник Української Мови
Буква
1. Який має високий соціальний статус, знатне походження, великі багатства та пов’язану з цим владу; належний або властивий вельможі; знатний, могутній, багатий.
2. Увічливий титул або звертання до особи вищого соціального становища, зокрема до представників аристократії, високопосадовців (зараз вживається переважно історично або іронічно).
3. Пишний, розкішний, величний (про стиль життя, одяг тощо).
Приклад 1:
В а с п а н — мосьпан, вельможний пан. В ат е р ка — маленьке вогнище; жаринка з люльки («витягає снопок із стріхи, насипає в нього з люльки ватерки і тікає»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
А строгих образів звисока Злітає стовпище рясне: І ви, і Маркове пенсне, І Соглядатайчине око, І Субдиректор Метеор, І сам вельможний Монсиньйор. 30.10.1920 X. Олесь Ведмежа спина і ведмежий торс, Важка хода і зігнута постава… Як вицвів він, наш світосяйний Хоре, Окраса наша, гордощі і слава!
— Зеров Микола, “Камена”