веління

1. (заст.) Наказ, повеління, розпорядження вищої влади (особливо монарха, володаря) або Бога; воля, яка має обов’язкову силу.

2. (перен., вислів) Закон, непорушна вимога, об’єктивна необхідність, якій підпорядковується щось (наприклад, “веління долі”, “веління серця”).

Приклади:

Приклад 1:
Це було веління часу. Першим перекинув місток між Києвом і Львовом Світличний.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”