1. Який відрізняється велеречністю, багатослівністю; пишномовний, розлогий у висловлюваннях.
2. Який має високий, урочистий стиль; патетичний, піднесений.
велеречивий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
А ти, о Господи єдиний, Скуєш лукавії уста, Язик отой велеречивий, Мовлявший: ми не суєта! І возвеличимо надиво І розум наш і наш язик… Та й де той пан, що нам закаже І думать так і говорить?
— Невідомий автор
Частина мови: прикметник () |