Словник Української Мови
Буква
1. (у математиці, фізиці) Пов’язаний із вектором, що має величину та напрям; властивий вектору.
2. (у комп’ютерній графіці) Створений за допомогою векторної графіки, що описує зображення через математичні формули (контури, криві), на відміну від растрової графіки (пікселів).
3. (у біології, медицині) Стосуючийся переносника (вектора) інфекційного захворювання (наприклад, комар — вектор малярії).
Приклад 1:
Моментом сили iF відносно неру- хомої точки О називається векторний добуток радіус -вектора ir , який провед е- ний з точки О в т очку прикладання сили, на силу iF : [ ]iii F,rM = . Вектор iM напрямлений перпенди- кулярно до площини векторів ir і iF (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Моментом імпульсу iL матеріа- льної точки відносно нерухомої точки O називається векторний добуток радіус – вектора ir матеріальної точки, який про- ведений з точки O , на імпульс цієї мат е- ріальної точки iim υ (рис.19): iim υ iL im O iα ir Рис. 19 [ ]iiii m,rL υ = .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”