1. (у математиці, фізиці, інформатиці) Властивість величини, яка характеризується не лише числовим значенням (модулем), але й напрямком у просторі; наявність векторного характеру.
2. (у лінгвістиці, зокрема в семантиці та когнітивній лінгвістиці) Смислова характеристика дієслова або іншого предиката, що вказує на спрямованість дії, стану або процесу в просторі, часі або в абстрактній сфері (наприклад, рух до чи від чогось, зміна стану).
3. (у комп’ютерній графіці) Властивість зображення, створеного за допомогою математичного опису геометричних примітивів (векторів), що дозволяє масштабувати його без втрати якості, на відміну від растрової (піксельної) графіки.