вектор-потенціал

[ʋɛktor-potɛnt͡siɑl] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Фізика) –

    У векторному аналізі та математичній фізиці — векторне поле, ротор якого дорівнює заданому векторному полю; допоміжна векторна функція, що спрощує опис деяких векторних полів (наприклад, соленоїдального).

  2. (Фізика) –

    У електромагнетизмі — векторна величина, що характеризує електромагнітне поле і пов’язана з магнітною індукцією; одна з компонент чотирипотенціалу в теорії відносності.

  3. (Фізика) –

    У квантовій механіці та квантовій теорії поля — операторна функція, що описує квантові властивості електромагнітного поля і взаємодію з ним заряджених частинок.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вектор-потенціал, р. вектора-потенціалу, д. векторові-потенціалові, з. вектор-потенціал, о. вектором-потенціалом, м. векторі-потенціалі, к. векторе-потенціале

Більше записів