Значення
- (Юриспруденція) –
Здатність фізичної або юридичної особи самостійно, від свого імені укладати вексельні угоди (видавати, передавати, акцептувати векселі) та нести відповідальність за зобов’язаннями за ними; правова можливість бути суб’єктом вексельного права.
- (Юриспруденція) –
У вузькому, формальному значенні — наявність у фізичної особи повної дієздатності, а в юридичної особи — відповідних прав за статутом або законом для здійснення операцій з векселями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. векселездатність, р. векселездатності, д. векселездатності, з. векселездатність, о. векселездатністю, м. векселездатності, к. векселездатносте