веха

[ʋɛxɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Високий стовп із загостреним кінцем або з поперечиною, що встановлюється для позначення чого-небудь (наприклад, межі, напрямку шляху, траси, місця вимірювань на місцевості).

  2. (Література) –

    Переносно: важлива подія, етап, момент у розвитку чого-небудь, що відзначає перехід до нового стану.

  3. (Геологія) –

    Довга жердина, яку використовують при геодезичних, межувальних та інших роботах на місцевості.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вех, р. веха, д. вехові, з. веха, о. вехом, м. вехові, к. веху

Більше записів