веди

1. Назва найдавнішої частини священних текстів індуїзму (Вед), що складаються з гімнів, молитов, обрядових формул і вважаються джерелом релігійного знання.

2. Назва давньоіндійської писемності, що виникла на основі брахмі та стала предком багатьох писемностей Південної та Південно-Східної Азії.

3. Назва старої кириличної літери “В” (“віді”), яка вживалася в давніх слов’янських алфавітах (глаголиці, кирилиці) та позначала число 2.

Приклади:

Приклад 1:
— Та залигай її віжками та й веди! Чого ти на неї дивишся, як на святу та божу!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Софiє, веди перед! ЯВА III Входять Софiя й дiвчата.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
Я к і в. А чи не те ж співає і твій пророк Горацій: “Porticibus, non judiciis utere vulgi”28 – “По містку-місточку з народом ходи, а за розумом його себе не веди“. Хворий смак твій, тому поганий і суд твій.
— Тютюнник Григорій, “Вир”