1. Філософсько-релігійна течія, що виникла в Італії наприкінці XIX століття, заснована на вченні Антоніо Розміні-Сербаті та Вінченцо Джоберті, яка наголошує на першочерговій ролі розуму (інтелекту) у пізнанні буття та Бога, протиставляючись емпіризму та сенсуалізму.
2. У ширшому, переносному значенні — інтелектуалізм, надмірне довіряння розумовому пізнанню, абстрактним ідеям у протилежність практичному досвіду або емоційному сприйняттю.