ведмедів

1. Рід іменника “Ведмедь” у значенні прізвища, що вказує на приналежність або походження (наприклад, у конструкціях типу “дім Ведмедів”, “сім’я Ведмедів”).

2. Форма родового відмінка множини іменника “ведмідь” (застаріла або діалектна), що вживається у власних назвах, топонімах або фразеологізмах (наприклад, у назві місцевості).

Приклади вживання

Приклад 1:
Еней же, сим не вдовольнившись, Іще гуляти захотів І, цупко пінної напившись, Ведмедів привести звелів. Литва на труби засурмила, Ведмедів зараз зупинила, Заставила їх танцьовать.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник () |