вед

1. (скорочення) Військово-економічний департамент — структурний підрозділ у системі органів державної влади, що займається питаннями оборонної промисловості, матеріально-технічного забезпечення та фінансування у сфері безпеки і оборони.

2. (заст., іст.) Відділ вченого комітету Міністерства народної освіти Російської імперії у XIX — на початку XX століття, який займався розглядом навчальних посібників, книг для народного читання та інших освітніх видань.

Приклади:

Приклад 1:
Як за­чу­ли лю­ди, то за ма­лим не все се­ло вибігло з хат, мов на вед­ме­дя, ди­ви­тись. “Хрущ… Хрущ іде!..
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
На чет­вер­тий – там йо­го сон­це пра­вед­не стріти­ло, там і ніч тем­на привіта­ла… XVI Товариство • П’ючи та гу­ля­ючи, підібрав собі Чіпка трьох то­ва­ришів щи­рих: Луш­ня, Мат­ня та Па­цюк – од­на дум­ка, од­на гад­ка. Усі во­ни од­на­ко­вих літ: не то, щоб старі, не то й мо­лоді,- вже підтоп­тані па­руб­ки.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Гроші гро­ши­ма, бо­яре бо­яра­ми, а цар – ду­ша пра­вед­на… XVII Мізкує собі ле­да­чий Іва­нець, хо­дю­чи по світлиці, аж ось увійшов вар­то­вий: – Який­сь чо­ловік має про не­гай­не діло яс­но­вельмож­но­го сповісти­ти. Доз­во­лив гетьман поз­ва­ти пе­ред се­бе.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”