вечірниця

[ʋɛt͡ʃirnɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Традиційне українське народне зібрання молоді, переважно дівчат, для спільної роботи (наприклад, прядива, вишивання) та розваг, що відбувалося в приміщенні в осінньо-зимовий період; також саме приміщення для таких зібрань.

  2. (Література) –

    Західнослов’янська та українська народна обрядова пісня, що виконувалась дівчатами на весіллі або під час вечорниць.

  3. (Зоологія) –

    Рід кажанів родини лиликових (Vespertilio), а також загальна народна назва для різних видів кажанів, які активні в сутінках.

  4. (Ботаніка) –

    Рід рослин родини ранникових (Hesperis), багаторічних або дворічних трав з запашними, часто фіолетовими квітами, що розкриваються ввечері.

  5. (Астрономія) –

    Застаріла назва вечірньої зорі (планети Венери), коли вона сяє після заходу сонця.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вечірниця, р. вечірниці, д. вечірниці, з. вечірницю, о. вечірницею, м. вечірниці, к. вечірнице

Більше записів