У кількості двох осіб; удвох.
вдвох
Буква
Приклади вживання слова
вдвох
Приклад 1:
ставлення до себе академічного загалу, вони пересиджували якомога більше часу в мене, ловлячи по моєму старенькому радіоприймачеві вістки з Праги, зокрема останній зойк вільної радіостанції, окупованої «старшим братом»… А у вересні 1968 року Зіна Ґеник-Березовська і Андрій Куримський, знехтувавши осудом колеґ, які цуралися будь-яких контактів з окупантами, таки приїхали до Києва (казали, що їхали вдвох у порожньому вагоні), щоб поділитися з друзями враженнями й відчути підтримку. Тоді в мене зібралося добірне товариство (Дзюба, Світличні, Сверстюк, Стус та ін.).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Я пообіцяла, що ввесь день ми будемо лише вдвох. Респондент заперечив, що це не вдасться, мовляв, сьогодні заключний день семі нару, мусить бути прийнятий вельми поважний меморандум і — найголовніше — програмою передбачено якийсь несамовитий обід-maestoso з ґраппою.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Ти жорстокий, нагадала про себе я, міг би мені такого не розповідати, я п’ять днів лише й думала про те, як ми будемо вдвох під балдахіном, я була впевнена, що ти ніколи ще не спав на таких ліжках з такими жінками, але, виявляється, й тут вона мене обійшла, ця ПЕРВЕРЗІЯ 276 мертва пані. Що ти, що ти, заспокоював він, я все вигадав, жодного музею, точніше, був один музей, в якому я ночував, але то без неї, без Неї, й не на ліжку під балдахіном, а в саркофазі, поруч зі скелетом якоїсь князівни, я брехав, як міг, брутально захлинаючись, кудись туди, у простір кімнати, куди вона відійшла, потім був шурхіт простирадел, з-за вікон долітала тиха музика, хтось наспівував просто з ґондолі, йому підтягувало ще кілька голосів, усього їх було три, fi-da-iin, fi da-Ііп… Ще добрих чверть години він вовтузився зі штаньми, скла дав їх на кант, з кишень сипалися монети, цукровані горішки, в’язка якихось ключів, гральні кості, я ніяк не міг усю цю колекцію ідіота визбирати з підлоги, врешті махнув рукою на горішки, бо вони позакочувались аж під двері і, щоб їх дістати, треба було би знову розсовувати т у габаритну меблю, якою я наглухо забарикадував усе на світі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”