1. У кількості двох осіб, разом із кимось ще; удвох.
2. Удвічі, у два рази (заст., рідк.).
вдвійку
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Збу – дована була прегарно… А що в своїх постановах була скора й консеквентна, – я любила її без – гранично, пристосовувалася до неї без надумування, і, мов та рі – ка, плила я спокійно виробле – ним нею руслом, щоб знов, як рі – ка, згубитися, може, і з іншими такими, як я, в житті, як у морі…Мабуть, за те любила вона мене і називала своєю “жінкою”… Так жили ми вдвійку в гармонії дов – гий час. Я вчилася пильно до своїх рі – знородних іспитів, а вона малю – вала.
— Невідомий автор
Частина мови: прислівник () |