1. Отримати достатньо чогось, задовольнити свої потреби або бажання, досягти стану вдоволення.
2. Погодитися на щось, що є доступним або пропонується, не вимагаючи більшого.
вдовольнитися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ну, а що там інші можуть про мене подумати, так се мені байдуже, бо я можу вдовольнитися самісінькою потенціальною своєю силою… самі ж кажете, що аби я захотів, то мені легко зробитися аж «величним і гарним»… Без усякої образи для своєї амбіції я можу навіть любісінько сам не хотіти, щоб усі знали, хто я: краще нехай усі думають собі, що я якийсь бідний робітник і що я, може, й читати не вмію. Бо невже ж ви гадаєте, що я міг покривдитися на того бідолашного книгоношу, коли він подумав, буцімто я не вмію розібрати віршів од прози?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |