1. Задовольнити чиїсь потреби, бажання, вимоги; дати комусь достатньо чогось.
2. (У пасивному стані) Отримати достатню кількість чогось, насититися, натішитися чимось.
вдовольнити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Може скластися враження, що Стародавній Схід історики приділяють забагато і світова історія уваги подіям сивої давнини, знайомство з якими здатне викликати в нас лише почуття естетичної насолоди та вдовольнити наші амбіції. Проте піддатися такому враженню означало б припуститися прикрої помилки, адже стародавній світ водночас і дуже давній, і дуже близький, «близький не лише нашій допитливій думці, але й нашому повсякденному життю».
— Невідомий автор
Приклад 2:
Безодню безоднею не вдовольнити. Пустельник Григорій Варсава Сковорода (Д. Мейнгард) In super abili loco stat animus, qui externa deseruit.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |