1. Задовольняти чиїсь потреби, бажання або вимоги; робити когось задоволеним.
2. (У математиці, техніці) Відповідати певним умовам, задовольняти рівняння або нерівність.
вдовольняти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І далі: жадоба знань, яку не втомлювалася вдовольняти, уміння не зациклюватися на неґативах і творити навколо себе «поле добра». Відкритість до Іншого, імунітет до пристосуванства й зомбування, плеканий з дитинства пріоритет духовних цінностей, екзистенційне сприйняття ідеалу.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: дієслово () |