вдоволення

1. Почуття радості, задоволення від досягнення бажаного, відповідності чогось власним потребам, очікуванням або смакам; стан внутрішнього спокою та гармонії внаслідок такого відчуття.

2. Дія за значенням дієслова «вдовольняти»; задоволення, виконання, здійснення чого-небудь (потреб, бажань, вимог тощо).

Приклади:

Приклад 1:
Ви не забувайте, що всяка праця, хоч і егоїстична, дає людині великий душевний спокій і вдоволення, дає вона велику насолоду й забуття. Одгородившись за лікарським наказом од усяких болячок життєвих-суспільних, од усяких темних боків життя, од усякого життєвого бруду, я — хоч і слабий і півумерлий — залюбки працюю з рана до вечора над любою мені наукою.
— Тютюнник Григорій, “Вир”